Автоматичний вимикач освітлення

Для виявлення руху в приміщенні використовується нормально замкнутий контакт SA1. Це може бути мікровимикач, закріплений на дверях так, щоб при проходженні дверей він розмикався, але простіше використати охоронний датчик руху пасивного інфрачервоного типу виявлення (використовують зміну власного ІК фону в приміщенні для виявлення руху).

Датчик живиться від 12 В і має всередині релейний контакт, нормально замкнутий при відсутності руху і короткочасно розмикається при виявленні руху. Але просто постійно блимати світлом в такт руху було б якось недобре, тому інформаційний сигнал з датчика запускає одновібратор. Одновібратор — пристрій, який по вхідному імпульсу формує вихідний сигнал заданої тривалості Т. Для наших цілей одновібратор класичного типу доповнено додатковим каскадом, що перетворює його в одновібратор з перезапуском. Тобто кожний наступний вхідний імпульс перезапускає пристрій так, що тривалість вихідного сигналу при скажімо, трьох вхідних імпульсів І, інтервал між якими менше, ніж встановлена вихідна тривалість імпульсу Т (И1, И2 і і3) вихідна тривалість може бути представлена у вигляді Т1 Т2 Т3 Т. Тут Т1, Т2, Т3 це відпрацьовані затримки до приходу наступного імпульсу по входу. Тобто поки хтось шарудить в кімнаті або, скажімо, пробігають миші світло горітиме безперервно, а після останнього спрацювання світло горітиме ще встановлений час Т і потім згасне.

Одновібратор зібраний на одному D-тригері мікросхеми К561ТМ2. Для забезпечення перезапуску доданий каскад на транзисторі VT1. При надходженні наступного імпульсу цей транзистор розряджає часозадаючий конденсатор С2. Для обмеження струму розряду введено резистор R4. Вихідний логічний сигнал з прямого виходу тригера через струмообмежувальним резистор управляє ключем на транзисторі VT2. У колектор цього транзистора включений світлодіод оптронно-симісторного ключа VS1. Для індикації спрацьовування схеми можна додати резистор R7 і червоний світлодіод LED1. Симістор оптрона включений паралельно силовому вимикачу світла через контакти ХТ4 і ХТ5. Це з’єднання дозволяє зберегти незалежність управління світлом як з схеми автоматики, так і традиційним способом.

Деталі
— VT1 — ВС237В (КТ3102В, Г та аналогічні) з високим коефіцієнтом підсилення і низькою напругою насичення
— VT2 — КТ315В (Г)
— параметри часозадаючої ланки визначаються за формулою:

Через каскад на VT1 формула дає велику похибку, при використанні зазначених на схемі номіналів витримка дорівнює 2,5 хв, що більше розрахованої. Захоплюватися як збільшенням ємності, так і опору не варто: збільшення ємності викликає збільшення струму короткого замикання каскадом перезапуску, та й великий струм витоку електроліту радості не додасть. Збільшення опору R5 понад 3-4 МОм призводить до підвищених витіку по монтажу.
— силовий ключ типу S202S02 (8А, 220 В AC), для заміни можна використовувати типові схеми на сімісторах, тиристорах з діодним мостом або просто реле. У будь-якому випадку необхідно забезпечити гальванічну розв’язку силової частини від датчика!

Якщо довжина проводів від місця установки датчиків до блоку реле велика або високий рівень перешкод, то бажано вхідне коло доповнити опторозвязкою, наприклад за схемою, зображеною нижче:

Налаштування та перевірка

Після складання схеми треба ретельно відмити від слідів флюсу, так як часозадаюча ланка чутлива до зміни опору забруднень. Для початкової перевірки бажано не підключаючи зразу силову частину в 220В, а встановити світлодіод LED1 і перевірити роботу при низьковольтному живленні. При короткочасному розмиканні контактів SA1 (наприклад, тимчасово замінивши їх мікротублером-кнопкою МТ1) повинен запалитися світлодіод і через 2-3 хвилини згаснути. При декількох послідовних натисненнях встановлений час має відраховуватись з моменту останнього натискання. Після цього можна підключити лампу-навантаження і перевірити роботу схеми в умовах, наближених до бойових.

Видно маленький радіатор з мідного пластинки на ключі. При струмах до 2-3 А його достатньо, особливо при повторно-короткочасної роботи в системах освітлення.